То який же стосунок Карачун може мати до Малинщини?
Здавна у місцевих жителів це слово асоціюється з дуже позитивними речами. Знавці стверджують, що в першій половині ХVII століття урочище облюбували козаки. І мабуть із тих часів пішла його назва, що в слов’янській міфології означає дні зимового і літнього сонцевороту. Якщо зимового, то Карачун – це ще й бог, повелитель морозів.
Овіяний легендами Карачун сьогодні вірно служить не тільки мешканцям Малина, Ворсівки, інших ближніх сіл – до нього приїжджають і з далеку. Адже тут б’є цілюще джерело. Не пересихає в спеку, не боїться повелителя морозів – щодня щедро віддає свою живлющу силу всім бажаючим.
А охочих до цієї води більшає і більшає.
Місцева громада доклала немало зусиль, щоб впорядкувати місце, де підземні води виходять на поверхню. Допомогли їй у цьому лісівники, адже джерело знаходиться на території Слобідського лісництва.
Не важко помітити, що в усіх варіантах слово карачун означає якийсь поворот, межу: між життям і смертю, між зимою і літом…
Між життєстверджуючим і печальним його значенням ми однозначно обираємо перший варіант. А малинчани давно вже знають, що Карачун – це джерело добра.