Раніше виробники меблів та асоціація деревообробних підприємств вимагали від Порошенка підписати закон якомога скоріше, оскільки затримка, за їх словами, негативно впливала на меблеву галузь країни.
7 липня президент Петро Порошенко, після довгої паузи, таки підписав закон про мораторій на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді на 10 років. Тож, вже з 1 листопада буде введено обмеження на продаж пиловника дуба, ясена, вільхи, берези, ялини тощо. Поки що обмежень не стосуватиметься лише сосна. Її експорт продовжили до 2017 року. Дозволять продавати за кордон і рублені дрова.
Як позначаться реформаторські новинки на діяльності державних лісових підприємств, і як вижити в умовах заборони експорту необробленої деревини, про це наша розмова з директором ДП «Новоград-Волинське ДМЛГ» Степаном Антоновичем Нусбаумом.
- Степане Антоновичу, розкажіть будь ласка, чим загрожують нововведення для лісових підприємств області, і що від цього виграємо?
- Насамперед варто зауважити, що дійсно, для подальшого розвитку лісового господарства зміни обов’язково потрібні. Інша справа - правильно визначити шляхи подальшого вдосконалення.
Підписаним законопроектом нам заборонили продавати на експорт необроблену деревину, за виключенням сосни, і то, лише до 2017 року. Думаю, що зі збутом дуба, ясена, берези, вільхи проблем не буде, все переробиться на Україні. У нас є підприємства, які в своїй переробці використовують саме ці породи. Зокрема, в нашому лісгоспі сьогодні налагоджена співпраця з лижною фабрико «Фішер», сірниковою фабрикою, куди ми поставляємо таку деревину.
Правильно, мабуть, поступив закон, що відтермінував заборону експорту на сосну, зі збутом цієї сировини можуть бути проблеми. Усе полягає в тому, що в нашій державі немає потужностей для її переробки. На сьогодні куплений на аукціонних торгах пиловник хвойний порід вибирається на половину. Малі деревообробні підприємства дуже чутливі до коливання курсу долара, різних обставин зі збутом, і відповідно вони від цього залежні. Тому аби вибудовувати нову політику лісової галузі на майбутнє - вже зараз потрібно будувати великі, потужні заводи переробки деревини. І вони вже будуються.
На сьогодні замовлено обладнання для будівництва великого переробного підприємства в Коростені. Там планують побудувати завод, який буде переробляти мільйон пиловника в рік. Це буде потужне підприємство, аналогів якому на Україні поки що немає. Є малі: в Овручі, Малині, щось будується під Бердичевом. Їм у місяць потрібно 5 - 7 тис. кубометрів деревини. Коростеньський же буде в 15-16 разів більший. Це сучасне виробництво, яке перероблятиме і власні відходи, за рахунок яких працюватиме електростанція, збудована для потреб підприємства.
Саме таке підприємство-гігант, хоча й дуже енергозатратне, але буде стабільне. Наразі виробляється політика, як забезпечувати його сировиною. Адже зрозуміло, якщо за законом торгівля деревиною здійснюється лише на аукціонах торгах, то лотами в 5, 10, 20 кубів вони не накупляються. Керівництво заводу проводить перемовини про те, аби мати можливість хоча б 50% поставок здійснювати за прямими договорами. Інше, можливо, буде докуповуватися на
аукціоні. Тож, аби й надалі залучати інвестиції в деревообробну галузь, інвестор повинен відчувати впевненість і підтримку держави в тому, що вони будуть забезпечені сировиною.
Якщо будуватимуться такі великі підприємства, нас це дуже задовільнить. Ми зможемо робити поставку прямо з лісу, і не нести затрати на складських роботах. Разом з тим будемо точно знати, що лісоматеріал вчасно забиратиметься, а кошти приходять на рахунок, а це – впевненість в завтрашньому дні.
Єдине, чим загрожує припинення експорту - тим, що на нашому ринку можуть залишитися монополісти, які витіснять дрібних підприємців, і будуть встановлювати і штучно занижувати ціну за зговором. Але їх в деревообробній галузі багато, і всі вони між собою, думаю, не зговоряться. А взагалі, якщо бізнес буде будуватися, то попит буде породжувати ціну.
- Що ми втратимо від прийнятого мораторію?
- Якщо налаштується бізнес переробки половника хвойного, ми нічого не витратимо. Сьогодні набудувалося стільки переробників дуба, що це спровокувало його дефіцит. Якщо подивитися на таблицю аукціону другого кварталу цього року, то прослідковується збільшення ціни від стартової в 3 рази. Наприклад, стартова ціна 2800 грн за куб, зрештою беруть за 9200 грн. Це, звичайно, було спровоковано різким темпом збільшення курсу долара, але мова про збільшення в три рази намічається і зараз. Тож якщо така ситуація буде по сосні, як зараз є по дубові, то ми тоді нічого не втратимо. Утім, якщо все залишиться так само, ми втратимо навіть вирубку соснового лісу.
Для такого лісгоспу, як Новоград-Волинський це не страшно, тому, що в нас лісосіка дуже різноманітна: сосна, дуб, вільха, осика, ясен, граб. Тобто, кожної породи потрошки. Ті об’єми сосни, які в нас є ми можемо переробити навіть на своєму лісозаводі. Можливо потрібно буде добавити одну чи дві пилорами, і більш нічого не треба. А такі північні лісгоспи як Олевський, Овруцький, Словечанський, там 80-90% лісосічного фонду головного користування – сосна. Тобто тут може виникнути проблема.
Звичайно, сьогодні вигідно продати кругляк на експорт, бо переробка потребує великих затрат. Але в той час, коли постало питання заборони експорту, альтернативою може стати відновлення лісопереробних цехів, які раніше працювали при лісгоспах, і ми можемо самостійно обробляти деревину хоча б на першому етапі. Відповідно, це вже буде зовсім інша ціна! Тому я активно підтримую питання відновлення цехів.
- Ви виступаєте за відновлення цехів при лісгоспах, а що робити тим, в кого немає таких цехів?
- Хороша переробка в нас на Житомирщині залишилася з 18 лісгоспів: у Баранівці, Новограді, Ємільчино, Білокоровичах, Коростишеві, Малині, Радомишлі. Практично половина мають непогані цехи. Інші – напівприкрили, або зовсім закрили, але в кожного вони є, по крайній мірі приміщення. Як мінімум добавити по одній пилорамі, і можна працювати. Єдине, що треба - правильно вибрати ціль і напрямок переробки. Щоб не всі на ринок прийшли з одним і тим самим. Треба розширятися. Хоча сьогодні лісгоспи стоять відносно потужно. І курс долара нам трошки допоміг, і ціни за останні декілька років. Сьогодні в нас середня заробітна плата за підсумками останніх 5 місяців - 5,200 грн., прекрасно заплатили 13-ту зарплату. Були й придбання техніки, зараз плануємо ще купити погружчика. То в принципі переробку можна відновити, це не страшно.
Підтримують мене в цьому і директори інших лісгоспів, і погоджуються, що поряд з пилорамою треба мати ще хоча б одну-дві сушки. Бо вже сьогодні, наприклад, європалетну дощечку ніхто не хоче везти сирою до Європи. Тож багато лісгоспів купляють, дехто вже купив, і встановлює таке обладнання, аби сушити вже розпилену деревину. На суху заготовку попит зовсім інший.
У питанні тому, що нам не потрібно стояти на місці, нас підтримує і начальник управління Андрій Курінський, і це стимулює до того, аби рухатися в напрямку розвитку тих питання, в яких довго стримувався.
- Що саме плануєте впроваджувати для розвитку підприємства?
- Нещодавно в складі української делегації з Житомирщини, я зі своїми колегами-лісівниками побував на міжнародній виставці лісопереробної техніки в Німеччині. Ціллю поїздки було придивитися до сучасного обладнання. Адже прогрес не стоїть на місці, і сьогодні в світі є багато нової техніки, яка спрощує та оптимізує роботу, і дозволяє, не несучи великих затрат створювати міні-цехи, пришвидшувати роботу, а відтак і розвивати підприємство.
Для свого підприємства я придивився новітній брусувальний верстат. Будемо працювати над тим, аби придбати його для переробки. А ще на часі заміна консольно-козлових кранів, в яких вже за декілька років закінчується термін експлуатації. Замінити його можна теж новим обладнанням. Є такий погружчик – сортувальник-штабельор, прототип наших погружчиків, але максимально удосконалений. Він перед собою бере в захват пачку лісу, і з нею може їздити по території на гумових колесах. Апарат потужний, маневренний, швидкий. Перевага його в тому, що він має сильну систему гідравліки, механічну «руку», яка дозволяє виконувати найрізноманітніші маніпуляційні функції. Коштує він дорого, але одна машина може замінити нам всі козлові крани, а відтак це велика економія коштів. За рахунок цього вже за декілька років витрати на його покупку можна буде покрити.
На території Житомирщини такого трактора ще немає, але на Україні його вже випробували. Це справа майбутнього, але я впевнений, що ми до цього прийдемо вже в найближчий час.
- Дякую за розмову.
Діана ГОРОДЕЦЬКА
Фото автора