В Тригірському лісництві вищезазначеного лісового господарства уже виростили понад тисячу сіянців цього дерева, котре зустрічається на території Кавказу, на Балканах, в Малій Азії, Ірані.
Горіх ведмежий є різновидом ліщини, його ще називають турецьким горіхом. Це листопадне дерево спершу росте повільно, а з 10 до 40 років сягає висоти 28-35 м та 90 см в діаметрі, в окремих випадках — до 40 м та одного метра в обхваті. Відомі екземпляри віком навіть 200-300 років.
Ця рослина має цінну деревину, котра легко піддається механічній обробці і має гарне забарвлення з рожевим відтінком. Проте тригірських лісівників вона привабила не лише цим.
- Значна частина наших лісів має велике рекреаційне навантаження, - ділиться лісничий Тригірського лісництва Валерій Іщук. – Тому ми і хочемо висаджувати породи, котрі раніше у нас не росли. Плануємо, до прикладу, посадити гінкго білоба, модрину європейську тощо. А ведмежий горіх має красиву, густу пірамідальну форму крони. Та й плоди його смачні і корисні. До того, ж це дерево легко переносить пересаджування у віці 10-15 років, що важливо для ландшафтного дизайну.
Ініціатором розведення в лісництві цього виду є помічник лісничого Андрій Зеремблюк. Він же, за словами Валерія Павловича, привіз насіння із сусідньої Вінницької області, він і піклується про сіянці.
«В теплицях і розсадниках він живе, там, мабуть , і народився,» - жартує про свого помічника лісничий, натякаючи на неабияку зацікавленість пана Андрія розведенням нових видів.
- Сам горіх довжиною до 2 см має тверду товсту шкаралупу, - додає вже помічник лісничого. - Тому процес пророщування не є легким До речі, частину сіянців ми виростили із закритою кореневою системою.»
Пора зрілості в цього виду ліщини — 16-20 років. Плодоношення нерегулярне. Рясні врожаї знімають кожні 3 роки. Одне дерево дає до 20 кг смачних горішків.
Деревина ведмежого горіха дуже високо цінується в меблевому виробництві, використовується при обробці салонів, кают, парадних залів.
Будівлі, зведені з ведмежого горіха, зберігаються століттями. Через красиву і міцну деревину рослина була по-хижацьки вирубана і збереглася лише в важкодоступних гірських ущелинах. Здатність проростати на висотах 1500-1800 м над рівнем моря дозволила зберегти цю рослину від повного винищення.
