Нам, хто про цю війну знає головно з розповідей та з телевізійних сюжетів, лишається лише дивуватися, як прості хлопці: кочегари, кранівники, верстатники, фактично в одну мить стали повноцінним бойовим підрозділом, здатним вистояти перед значно краще озброєним ворогом.
«Нерідко бої були такі, що в буквальному значенні земля горіла… І кожен момент вимагав негайних та абсолютно правильних рішень. Помилки занадто дорого коштували, - згадує Юрій…»
Тож коли траплявся перепочинок, в розмовах про життя сходилися на одному: «Виходить так, що кожне покоління проходить крізь війну: і дідам, і прадідам нашим довелося воювати, на долю батьків припав Афганістан… Ми ось теж мусимо зброю до рук брати…Тож маємо зробити все, аби хоч діти наші не зазнали війни…»
Наталія Горай