Цьогоріч на Житомирщині полювання розпочалося, як кажуть, без надзвичайних пригод. Самі мисливці, їх клуби, організації й товариства готувалися до сезону заздалегідь. Традиційно основний тягар відкриття і проведення мисливських заходів ліг на плечі лісівників.
Навіть у невеликому Лугинському районі в сезон на полювання виходять декілька сотень любителів «гострих» вражень.
— Офіційно ми вже розпочали полювання на пернату дичину, — розповідає мисливствознавець Лугинського держлісгоспу Віктор Дідковський. — Більшість мисливців організовано вийшли полювати на качку. Нині дикі качки набрали вагу і відлітають в теплі краї. Дещо пізніше буде дозволено згідно зі встановленими лімітами відстріл дикого кабана, кози, зайця, бобра, лисиці, куниці, вовка.
На території Лугинського району діють: районна організація УТМР, три мисливські клуби (ГОМРК «Компас», ТОВ «Тартак Україна» та ГО «Житомирський обласний клуб мисливців і рибалок «Вепр Полісся»). Є своя окрема мисливська група і в Лугинському держлісгоспі, до складу якої входять мисливствознавець і двоє єгерів. Ми займаємося здебільшого охороною і підгодівлею диких тварин, особливо взимку. В лісі обладнані спеціальні відгодівельні майданчики, є невеликі поля для посіву і заготівлі кормів та сіна. Деякі види кормів і сіль доводиться закуповувати.
— А кількість звіра як ви встановлюєте? — уточнюю у Віктора Володимировича.
— Для цього є різні методи підрахунків. Кількість копитних більш точно вираховуємо взимку — по слідах, а чисельність птахів встановлюємо весною біля водойм.
— І які тенденції? Більшає дикого звіра чи меншає?
— Помітно поменшало диких свиней, мабуть, через АЧС, хоча в наших лісах «чумку» не було виявлено. Зате більше стало лисиці й зайця. Диких качок, до речі, цьогоріч теж побільшало — всього ми нарахували їх близько тисячі. Майже не змінилася кількість диких куликів, бекасів, голубів, крижнів. А крупних диких тварин на території лісгоспу нині налічується приблизно 150 голів, із них — 29 лосів, 84 козулі, 36 кабанів. Є півсотні зайців, чимало бобрів, куниць, ондатр, білок та інших хутрових звірів.
— А як із браконьєрством?
— Ми вже провели 79 рейдів в угіддях, але склали лише один протокол про порушення правил полювання на суму 221 гривня. Але на цьому, як кажуть, не заспокоїмось, із приходом зими і відкриття полювання на копитних будемо посилювати профілактичну роботу, — запевняє районний мисливствознавець.
Мисливство і рибальство для багатьох поліщуків — традиційні види промислу. Проте сьогодні полювання все більше сприймається як вид відпочинку на природі, а не здобуття хутра і м’яса. Тим більше, що місцеві природні ресурси — не безмежні, а дикі звірі потребують все більшої допомоги з боку людини. Дедалі актуальнішою стає потреба у спеціальних вольєрах і загонах, де, скажімо, диких кабанчиків спочатку вирощують, а потім випускають в угіддя для подальшого відстрілу. Отож, сучасне мисливство — це вже специфічна господарська сфера, яка потребує немалих капіталовкладень, а не проста біганина в лісі з рушницями й собаками.
— Мисливські клуби, що орендують наші лісові угіддя, теж зайняті відтворенням дикої живності, — зазначає головний лісничий ДП «Лугинське лісове господарство» Андрій Пугаєв. — Для успішного полювання їм необхідно не лише придбати потрібні ліцензії та дозволи, але й створити необхідні умови: облаштувати пункти підгодівлі диких тварин, закупити корми і т. п.
Ми також утримуємо власне мисливське господарство на території трьох лісництв. На базі одного із них створили два вольєри, де окремо утримуються дикі свині й козулі. Цього року у вольєрі з козулями відбулося природне «поповнення», бо в нього влітку заскочили дикі козлики. Вони якимось чином змогли подолати двометрову огорожу і вже майже півроку перебувають у ньому.
А восени, як правило, ми випускаємо диких свиней у природне середовище для подальшої адаптації до «вільних» умов. Таким чином ми поступово збільшуємо місцеву популяцію диких кабанчиків, а тепер — вже й косуль.
Наша єгерська група спільно із лісовою охороною проводять системні рейди проти браконьєрів і лісокрадіїв, — зауважує головний лісничий лісгоспу.
Безперечно, сьогодні дикий світ природи потребує від нас не лише регулювання чисельності, підвищеної уваги, але й дієвої допомоги.
