У призначений день з самого ранечку вибираюся до Городниці з великим запасом часу. Мені хотілося насолодитися видовищем народження нового дня, поринувши в свіжу прохолоду, яку дарують навколишні тут ліси, омиті вранішньою росою і нещодавнім дощем. Без такого естетичного вступу відрядження здавалось би незавершеним, наче опера без сюїти.
На мене вже чекає директор лісгоспу Віктор Мельник. Перекинувшись декількома словами на кшталт - як добралися, переходимо до розмови. Віктор Сергійович відразу ж зазначає, що працюють як і працювали, виконуючи всі заплановані заходи. Гарні показники, є чим пишатися, однак є й над чим наразі активно працювати. Це, передусім, пов’язано із введенням мораторію на заборону експорту необробленої деревини, яким вже з 1 листопада обмежено продаж за кордон лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді. Перед лісівниками постало питання збуту продукції. І якщо поки що це стосується тих порід дерев, які в основному реалізовувалися на внутрішньому ринку, і з їхнім збутом немає бути проблем, то вже з 2017 року до цього списку ввійде й сосна. А її обсяги в Городницькому лісгоспі складають 50% від усього лісосічного фонду. Відтак, з перспективою на майбутнє, каже директор, тут вже сьогодні розпочато відновлення і модернізацію внутрішньої поглибленої переробки.
Для цього було прийняте рішення виділити на капітальні інвестиції 14 млн грн. «Це рекордні капіталовкладення за останні роки, збільшені майже вдвічі», - розповідає мені Лариса Іванівна Кутковець, головний економіст підприємства. З них 1 млн 832 тис було витрачено на будівництво лісових доріг, частину на придбання техніки і оновлення автоколони, решту, а це понад 8 млн спрямовано на переробку. Закуплено цілу лінію по виготовленню заготовок пиляних, дошки, також 2 сушки, котел, автоматизовану систему для подрібнення деревини, на якій і буде працювати котел. Це, кажуть, суттєво зекономить кошти на опаленні, і дасть змогу не нести витрати на утилізації тирси. Усі відходи будуть раціонально використовуватися на задоволення власних потреб.
З етапами підготовки до встановлення нового обладнання нас ознайомив молодий, амбітний начальник Курчицько-Гутянського цеху переробки деревини Володимир Потайчук. Я на власні очі переконалася, що робота кипить тут і вдень, як-то кажуть, і вночі. Люди працюють в дві зміни, аби вчасно підготовити площу, якнайшвидше встановити обладнання, і вже до кінця року, обіцяє Володимир Вікторович тут має розпочатися нова ланка роботи. Це додатково створить близько 20 робочих місць, радіє начальник.
Рухаємося далі. По дорозі в Броницьке лісництво, де традиційно слідкуємо за роботою наймолодшого лісничого Богдана Мізюка, заїжджаємо аби провідати Кленівське лісництво. Тут, розповідає господар лісництва Олександр Володимирович Матвійчук, на площі майже з гектар успішно триває вирощування сіянців сосни, якими забезпечують посадкову кампанії навесні, гарний приріст і в відділенні декоративної «шкілки», де представлено понад тридцять видів культур для озеленення.
Поруч із розсадниками, попід лісом майорить яскраво-червона оглядова спостережна вишка. Раніше на ній чергували лісівники, сьогодні ж вона оснащена сучасною системою відеоспостереження, радіотранслятор якої передає інформацію в центральний офіс лісгоспу. Ще дві такі ж системи є в Городницькому і Броницькому лісництвах. Їх потужність, каже інженер лісового господарства Віктор Лисинець, охоплює всю територію лісгоспу і забезпечує оперативне виявлення та попередження розповсюдження лісових пожеж. Саме завдяки цій системі, і оперативному реагуванню лісової охорони цього року попри масові займання полів і сіножатей лісівникам вдалося не допустити «червоного півня» на свою територію. Цілодобово здійснювалося чергування рейдових бригад, здебільшого гасили «підхідні» пожежі, створювали мінералізовані смуги, і з великою надіє чекали дощу. Утім, довелося допомагати сусідам. Ліси Рівненщини горіли через велику посуху, і займання торф’яних покладів, з якими, як відомо вкрай складно боротися. Тому городницькі лісівники допомагали чим могли і порадою, і людьми, і технікою. Бо ж і за сусідів хвилювалися, і про себе думали – наші ж ліси межують!
Після екскурсії Кленівським лісництвом направляємося в останній на цей день пункт призначення. Нас радо зустрічає наш давній знайомий Богдан Петрович Мізюк. Уперше директор нам представив його, як наймолодшого лісничого декілька років тому. Тоді ж і домовилися слідкувати, чи справляється з своїми обов’язками, і чи дотримує обіцянок. Тож раз в рік намагаємося приїхати і перевірити чи слова не розходяться з ділом. Таки ні! Він старанно досягає поставлених цілей. У його колективі заготовляють деревину, садять, доглядають… До слова, цього року в Броницькому лісництві проведено посадку дерев на площі 72 га, що майже на 20 га більше ніж торік, зауважу, що це найбільший показник по лісгоспу. «Усю площу зрізаних дерев ми повесні засаджуємо. Цього року вона суттєво збільшена за рахунок санітарних рубок, проведених у наслідок масового захворювання сосни на судинний мікоз, відносно молоду хворобу, яка вражає дерево, і доводить його до сухостою вже буквально за декілька тижнів», - жаліється лісівник.
Розповідає Богдан Мізюк й про новий розроблений розсадник, теплицю, в якій теж, для забезпечення власним садивним матеріалом, висівають насіння сосни. У найближчих планах ще дві теплиці: для сіянців сосни та декоративного озеленення.
Також, як і обіцяв, Богдан Петрович демонструє нам одну з двох нових рекреаційних ділянок. Він переконаний, що люди, які тяжко працюють заслуговують на гідний відпочинок. Тому й з-поміж інших виробничих питань та виконання планових розпоряджень знаходить час для облаштування місць відпочинку для жителів і гостей Городницької зони. Одну з таких рекреацій облаштували й біля кладовища, на прохання людей, які приїжджають аби вшанувати пам’ять своїх рідних і близьких. Роботу в цьому напрямку обіцяє продовжити і в наступному році. Єдине, над чим бідкається лісничий, що сучасна молодь, а саме вона є найчастішими відпочивальниками, досить невдячна, і не дивлячись на те, що тут створені всі умови, куди подіти сміття, досить часто під’їхати сюди просто неможливо.
Поряд із маленькими перемогами є одна проблема, яка вкрай турбує Богдана Мізюка. Бурштин, каже, став сьогодні для багатьох легкою, хоч і небезпечною, наживою. А так, як лісництво межує з Олевським районом, і вже за 20 км від нього миють «сонячний камінь», то велика частина працівників із лісництва полишають робочі місця і йдуть на незаконні заробітки. У зв’язку з цим важче стає знайти людей і на сезонні роботи.
Але не дивлячись ні на що, робота продовжується. Попри всі складнощі, які сьогодні виникають в лісівників, вони намагаються йти в ногу з часом, знаходити нові підходи в роботі, модернізовуватися, і виходячи з вимог часу і законодавства складати плани на майбутнє. Саме від їх наполегливої праці сьогодні залежить те, чи не втратить галузь тих віками нажитих природних надбань, і що залишиться у спадок нащадкам.
Шановні лісівники Житомирщини! У переддень професійного свята прийміть наші найщиріші вітання. Дякуємо вам за співпрацю, за розуміння та підтримку. Ваша щоденна роботу заслуговує великої похвали і вдячності від людей. Нехай наполегливість, сила, терпіння у будь-яку погоду йти на роботу повертаються вам сторицею. Успіхів на трудовій і життєвій ниві.
Діана ГОРОДЕЦЬКА
Фото автора