Лісова охорона заповідника займалась гасінням торфової пожежі на межі із заповідником протяжністю в один кілометр. Адже нинішній рік дійсно був непростим в плані охорони від пожеж. Траплялось так, що лісова охорона заповідника по кілька діб знаходилась на гасінні пожеж. А одного разу підпал на болоті до приїзду допомоги з сусіднього лісництва гасили жінки і діти з центральної садиби заповідника, бо чоловіче населення заповідника було далеко в іншому місці на гасінні пожеж.
До слова, оцінку діяльності заповідника в питаннях організації гасіння пожеж та проведення протипожежних заходів дали європейські колеги: в 2015 році розроблений науковцями заповідника проект «Адаптація управління природоохоронними територіями в умовах глобального потепління клімату» виборов в конкурсі європейських грантів перше місце. Фахівці світового рівня нині прийшли до думки, що попередження стихійних явищ як то пожежі, повені повинно базуватись не тільки на використанні інженерно-технічних заходів, але і з використанням екосистемного підходу. Поліський заповідник цей принцип активно впроваджує в своїй діяльності шляхом відновлення боліт, створення протипожежних бар’єрів з природної стійкої до дії вогню рослинності. Європейці і надалі мають намір співпрацювати з Поліським природним заповідником в плані вирішення непростих питань боротьби з природними катастрофами, регулюванням рівня ґрунтових вод, протидії пожежам в екосистемах. Проте екологів-інспекторів ці питання, очевидно, не цікавлять. Складається враження, що вони переймаються лише пошуком недоліків заради того, аби ці недоліки були.
По-друге, чи належить до компетенції екологів визначати професійність чи непрофесійність державної лісової охорони?
І наостанок: чи варто збурювати читачів подібними повідомленнями, які містять лише голослівні звинувачення?
Бо в кожного ж виникає логічне запитання: для чого?
Прес-служба ЖОУЛМГ