Книга містить 404 сторінкитексту та більше 120 оригінальнихфотографій, виконаних переважноО.О. Орловим. Вона складається зівступу, 3-х основних глав, списку
використаної літератури, показчика назв об’єктів природно-заповідного фондуЖитомирськоїобласті.
Глава 1 присвячена історіїрозбудови та дослідження природно-заповідного фонду (ПЗФ)
області. Добрим словом згаданобагатьох науковців – д.б.н. А.І. Барбарича, д.б.н. Т.Л. Андрієнко, д.б.н.Л.С. Балашова, д.б.н. С.Ю. Поповича,С.М. Жилу, к.б.н. Г.Й. Бумар та інших,які досліджували об’єкти ПЗФ, наведено основні результати їхніх досліджень.
Глава 2 містить офіційнийперелік об’єктів ПЗФ області за станом на 01.01.2015 р., подано: назву,місцезнаходження, землевласника/землекористувача, площу, рішення
про створення.
Найбільшою за обсягом є глава3 «Характеристика об’єктів ПЗФЖитомирської області». В ній показано, що з одинадцяти категорійтериторій та об’єктів природно-заповідного фонду, які створюютьсяу державі згідно з Законом України«Про природно-заповідний фондУкраїни» (1992), в області наявнілише 6 категорій.
Коли ми починали працюватив об’єктах ПЗФ області, у значноїкількості об’єктів були взагалі відсутні наукові обґрунтування (вонине вимагалися Законом на той час.
Тому в цьому довіднику вперше наводяться відомості, взяті з наукових
обґрунтувань, підготовлених авторами. На основі обґрунтувань булостворено відповідні природоохоронні об’єкти. Для кожного об’єктуузагальнено наведено ландшафтну
характеристику, охарактеризованорослинний і тваринний світ, виділено пріоритети охорони.
У своїй абсолютній більшостістворені об’єкти природно-заповідного фонду Житомирської
області є надзвичайно ціннимитериторіями, де охороняютьсяландшафтні комплекси в цілому, атакож біорізноманіття рослинного і тваринного світу. Саме в цихоб’єктах найбільш дієво забезпечено охорону рідкісних видів флори і фауни, занесених до чинного,
третього видання «Червоної книгиУкраїни» (2009), низки міжнароднихконвенцій та угод – Бернської конвенції, Європейського червонногосписку видів, які зникають у всесвітньому масштабі, а також рідкіснихрослинних угруповань, занесенихдо «Зеленої книги України» (2009).
У цій главі особливо наголошено на тому, що більшість об’єктів ПЗФ високого рангу є ключовими територіями (ядрами) екологічної мережі загальнонаціонального рівня, які визначають її самобутність.
Найбільшими такими ядрами в області є Убортсько-Перганське, якеохоплює Поліський природнийзаповідник та заказники загальнодержавного значення Плотницята Дідове озеро, та Народицьке,до складу якого входять Древлянський природний заповідник та
Древлянський заказник, площаяких сумарно перевищує 40 тис. га.
Зростання площі природно-заповідного фонду у Житомирській областіпротягом 1960-2012 рр.
Авторами довідника однозначно продемонстровано, що протягом досліджуваного періоду земліДержлісфонду були раніше і ниніє основою природоохоронних територій та об’єктів у Житомирськійобласті – 81,81% площі. Тому, попринападки окремих поверхневих
знавців на лісове господарство,слід низько вклонитися лісівникамобласті, які виділили з територіїсвоїх підприємств значні площі уприродно-заповідний фонд, охороняють їх, причому власним коштом.
На другому місці знаходяться землі,підпорядковані радам всіх рівнів,– 10,45%, переважно це – радіоактивно забруднені землі, переданідо складу ПЗФ при створенні Древлянського природного заповідника, третє місце посідають лісгоспиАПК – 7,23%. Роль інших землекористувачів/землевласників у площіПЗФ області є дуже незначною.
Олександр ОРЛОВ,
кандидат біологічних наук.