Справжній каламбур вийшов про такого грізного на вигляд, поважного і червонокнижного мешканця українських лісів, у тому числі і поліських, – жука-оленя.
Колись жук-олень був звичайним видом по всій Європі, проте зараз спостерігається повсюдне скорочення його чисельності.
Назву «Олень» жук отримав за дивного вигляду верхні щелепи (мандібули), які у комахи дуже нагадують роги оленя, причому примітно, що подібна назва прижилася в різних націй і народностей, і з усіляких мов і діалектів перекладається однаково.
Самці та самиці відрізняються за розмірами мандибул, що дозволяє дуже легко їх розрізняти. Голову самця прикрашають великі мандибули-«роги», які сягають чверті загальної довжини тіла. Це пристосування використовується самцями під час двобоїв. Поширена думка про те, що жуки вбивають одне одного, але насправді кожен із жуків просто намагається обхопити супротивника мандибулами і перекинути його на спину. Переможений таким чином жук, перевернувшись в нормальне положення, покидає місце двобою. Втім «щелепи» часто використовуються жуками для рішучого захисту від нападників (у т.ч. і людей). Самки жуків-оленів дещо менші від самців і мають значно коротші мандибули.
Жуки-олені добре літають, і нерідко їх можна побачити у польоті на висоті від 1 до 10 метрів.
Зараз жук-олень занесений до Червоної книги України (ІІ категорія), знищення як самих комах, так і місць їхнього існування заборонено. Він фігурує у багатьох переліках видів, які охороняються на території тих чи інших об’єктів природно-заповідного фонду України.
Лісівники закликають берегти природу. Побачивши рідкісних рогачів, не беріть їх до рук, не варто гратися ними чи забирати додому. Просто поспостерігайте за ними, пофотографуйте, зніміть відео. До речі, побачити жуків-оленів за ввесь календарний рік можна саме зараз, в липні.
Жук-Олень.mp46.0 M