Масове всихання сосни на Житомирщині, каже спеціаліст лісової галузі, явище хоч і молоде, та вже всім добре відоме. Ще чотири роки тому лісівники помітили негативну тенденцію до всихання цієї основної лісоутворюючої породи на своїй території. Якщо в 2012-13 роках хвороба проявляла себе всиханням поодиноких дерев, то з початку 2015 року, в зв’язку з підвищеною температурою, відбувається масове всихання дерев сосни. За спостереженням працівниками лісової охорони уражені дерева всихають за два – три тижні.
Виною всихання науковці називають відомого нашим краям шкідника – вершинного короїда, веде далі бесіду головний лісничий. Мізерна комашка оселяється у верхній частині крони сосни під корою, де живе і розмножується (біля 50-70-ти личинок), а згодом заселяє нові дерева. За сприятливих кліматичних умов для його розвитку короїд дає дві-три генерації за вегетаційний період. Майже невидимий жучок може долати відстані до трьох кілометрів, тож і не дивно, що території, охоплені всиханням - значні.
У складі нашої делегації їдуть і сільські голови Броницькогутянської, Кленівської сільської та Городницької селищної рад, на території яких розташовані лісові масиви лісгоспу. Спочатку якось скептично чоловіки, які живуть і працюють серед розмаїття лісових насаджень, розуміють ціль поїздки, мовляв, хіба ми лісу не бачили?! Утім, уже перша зупинка привела в здивування навіть тих сільських голів, які мають лісогосподарську освіту і колись, зрештою, й розпочинали свій трудовий шлях саме з лісу. Поблизу молодої ділянки, де власноруч, кілька років тому садили ліс в рамках акції «Майбутнє лісу в твоїх руках» усихає чималий клапоть добротної сосни. Верхівки пожовкли, а місцями вже й осунулася глиця. Збоку лежать колоди - результат розпочатої днями роботи по проведенню санітарно-оздоровчих заходів. Деревина в колодах, зі сторони крони, вже посиніла, кора осипалася після «роботи» короїда.
Суцільні санітарні рубки, на які от-от отримали дозвіл, відразу взялися проводити, аби не втратити ще ту частину ділового сортименту, який можна взяти із вже практично всохлого дерева. За неї, каже головний лісничий, ще можна виручити трохи грошей, а це – надходження в лісгосп, бо ж держава не фінансує підприємство, відповідно заробітна плата працівникам, сплата податків та обов’язкових платежів до бюджету, і також попенна плата, яка надходить в казну сільських рад, теж суттєво вища, бо ж рахується, як за ділову сировину.
Рухаємося далі. Дощ, що ще зночі заливав землю, нарешті вщух, ніби вирішив не перебивати нам візиту до лісового царства. Ділянка за ділянкою, відзначена в дозвільному документів, який демонструє нам Леонтій Михайлович, не перестає жахати. Віття пишних струнких красунь, що ще вчора дихали ароматичними запашними смолами, ніби задихаються у «палаючих» осередках хвороби, похитуюються під легеньким вітерцем. А температура, яка не дивлячись на лютий місяць на дворі, давно сягнула плюсової позначки, додає бідолахам «жару», скаржиться головний лісничий.
Скільки того дня ми об’їхали, аби на власні очі побачити проблему лісівників, я давно збилася з рахунку. Загалом же, каже Леонтій Валенкевич, до початку вегетаційного періоду мають «забрати» те, що відвели під суцільний санітарний зруб. А це десятки великих і маленьких ділянок, що в загальному складуть 80 га, у тому числі 9,3 га в заказнику загальнодержавного значення «Казява», що в Броницькому лісництві.
Гуляючи лісом, розглядаючи ці могутні деревостани, не можу не поцікавитися у мого співрозмовника стосовно народної побутової думки, буцімто під виглядом санітарних рубок ріжуть здоровий ліс. Леонтій Михайлович посміхаючись каже, що давно звик до нарікань, але роботу свою знає, і з упевненістю може сказати – рубають виключно до законодавства в лісовому господарстві. Та й контролювати їх є кому. Аби отримати дозвіл на санітарні рубки, пояснює лісівник, треба пройти багато інстанцій: це й обласне управління лісомисливського господарства, і державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Вінницялісозахист», які в складі спеціалістів з екологічної інспекції та відтепер ще й СБУ, приїжджають на обстеження лісосік. Тож відповідальність за кожне зрубане дерево, каже, лежить на всіх однакова. А тим, хто й досі не знайомий з цією проблемою, головний лісничий наголошує – ліс не на замку, і запрошує до себе, обіцяє показати, розказати, а якщо потрібно, то й доказати, що криється під грифом «суцільні санітарні рубки».
А ми повертаємося додому. Дорога не близька. І раптом, з великим бажанням приїхати ще раз в цю лісову царину, тікаючи від задушливого міста, на думку спадає питання: а коли починається лісокультурна кампанія? Ми ж завжди приїжджаємо садити ліс! Леонтій Михайлович, окидаючи оком по обидві сторони лісової дороги каже, що судячи з погоди, мабуть скоро. І радіє, це ж їм «на руку» - раніше почнуть – більше встигнуть якісно провести роботи по відновленню лісів! А ми, журналісти, обов’язково допоможемо, і цього разу, переконана, засаджуватимемо ті ділянки, на яких до того часу зріжуть хворі дерева.
Обстеження лісових масивів здійснила
Діана Городецька
Фото автора
