Слід зазначити, що розробка та погодження нового Порядку видачі сертифіката потребували додаткового часу для врегулювання всіх законодавчих невідповідностей.
Так, відповідно до абзацу першого статті 3 Закону, реалізація пиломатеріалів на експорт допускається лише за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів. В абзаці третьому статті 3 Закону передбачається, що сертифікат на пиломатеріали повинен видаватися підприємствами – постійними лісокористувачами разом з товарно-транспортною накладною під час реалізації лісоматеріалів.
Оскільки споживач необробленої деревини не завжди знає, яку саме продукцію він буде виробляти та скільки сировини буде використано на її випуск, виконати зазначену норму Закону технічно неможливо.
Значна кількість лісопродукції постійними лісокористувачами реалізується залізничним транспортом, де товаросупровідним документом є залізнична, а не товарно-транспортна накладна. Таким чином, відповідно до Закону, якщо споживач придбав деревину на умовах поставки залізничним транспортом, він не має можливості отримати сертифікат та експортувати виготовлену з деревини продукцію.
Відповідно до абзацу шостого статті 3 Закону право на експорт певної партії лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 21 цього Закону, має суб’єкт підприємницької діяльності, що отримав сертифікат про походження на відповідну партію лісо- або пиломатеріалів.
Зазначена норма Закону обмежує право суб’єктів господарювання здійснювати реалізацію на експорт лісопродукції, придбаної в інших суб’єктів господарювання, оскільки сертифікат видається лише першому покупцю разом з товарно-транспортною накладною.
Абзацом дев’ятим статті 3 Закону визначено, що сертифікат не може передаватися іншим суб’єктам підприємницької діяльності для подальшої реалізації лісоматеріалів на внутрішньому ринку України. Таким чином, зазначена норма обмежує права суб’єктів господарювання здійснювати операції купівлі-продажу лісоматеріалів на внутрішньому ринку та унеможливлює подальшу реалізацію на експорт виготовленої продукції з деревини, яка була придбана на внутрішньому ринку не у постійного лісокористувача.
Внаслідок цього Держлісагентство доклало максимум зусиль для спрощення процедури митного оформлення лісо- та пиломатеріалів, які ґрунтуються на можливостях електронного документообігу, з Державною фіскальною службою України.
Разом з тим Держлісагентство спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України неодноразово звертало увагу на те, що виконати норми статті 3 Закону технічно складно через законодавчу колізію. У зв’язку з цим було надано ряд пропозицій до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про внесення змін до статті 3 Закону.
«Держлісагентством розроблено новий Порядок видачі сертифікатів та направлено на погодження до центральних органів виконавчої влади», − заявив Голова Держлісагентства Олександр Ковальчук.
Прес-служба Держлісагентства