Новина

Саме десять років тому  спільна праця лісівників та журналістів області «вилилася» в цілком реальний об’єкт – на території Городницького лісгоспу їхніми руками було висаджено понад 4 гектари культур модрини, котрі отримали  неофіційну назву «журналістський ліс». Забігаючи наперед, скажу, що згодом ця назва стала навіть більше, ніж офіційною, бо лісівники, взявши за приклад  дії пра-пращурів (про це ще згадаємо згодом) , викарбували її на величезному камені-валуні, що якимось чином опинився посеред  ділянки лісу, та ще й додали список усіх, хто доклав рук до цієї справи, закріпивши таким чином назву у віках, аби нащадки знали всю правду.

Відтоді щовесни, коли земля ставала готовою до садіння, журналістський «десант» висаджувався в одному  з держлісгоспів Житомирщини, щоб разом з уже колегами-лісівниками взяти в руки мечі Колесова та саджанці і знову садити ліс.

Відтак з року в рік журналістські лісові ділянки з'являлися в Бердичівському , Олевському, Новоград-Волинському, Словечанському,  Зарічанському  лісгоспах  та в Овруцькому, Народицькому і Лугинському спец лісгоспах. 

І от через 10 років команда мас-медійників  знову прибула до Городницького лісгоспу. Прибула, щоб не лише в черговий раз посадити  «свій» ліс, а ще й провідати той, старший на десятиліття…

Примітно, що в нинішній команді були як  ті, хто садив модрини 10 років тому, так і  ті, хто приєднався до цієї справи пізніше, але залишився вірним на всі наступні садіння, та і ті, хто долучився до такого заходу вперше.

Кілька годин добросовісної роботи - і  5 тисяч маленьких саджанців вже «обживалися» на новому місці, і ті, хто «доклав до цього рук» точно знали, що  в майбутньому ці деревця  обов'язково стануть великим лісом та нагадуватимуть нащадкам про спільну працю лісівників та журналістів.

А далі господарі підготували гостям аж два екскурси в історію -   не дуже і дуже далеку.  Для подорожі і транспорт знайшовся відповідний – «ретроавтобус» ,  нинішня молодь такий бачила лише у відомому  радянському фільмі. До слова, 10 років тому здолати шлях до зазначених об’єктів навесні в городницькому лісі можна було або пішки, або  кіньми. Сьогодні ж там  - чудові лісові дороги,  пересуватися якими – одне задоволення.

Отож перша зупинка – «журналістський ліс» 2010-го року створення. Ще тоненькі, але вже міцні і стрункі модринки не залишають байдужими нікого. В одних в очах  - радість, в других – захоплення, в третіх – замилування… А в тих, хто колись робив тут в землі ямку і встромляв туди сіянець – на очах сльози… У лісівників – гордість, бо це вони його викохали… І не треба слів -  наш ліс росте,.. наш ліс міцніє…

А далі спогади: як приїхали, як садили, часом невміло, часом невпевнено – проте на совість,  з душею…  З душею, з усього видно, весь цей час лісівники доглядали за молодим лісом. Лише вони знають, скільки посаджене потрібно було обполоти, обсапати, обкосити, щоб буряни не загнали, щоб і сонця було вдосталь, і вологи. Бо ж думка, що ліс може вирости сам – дуже далека від реальності.

Отож під їх дбайливим доглядом  і виріс гарний ліс, вузенька стежка в якому  веде до вищезгаданого каменя-валуна, з напису на якому наші нащадки дізнаватимуться, хто ж це все створив. Цей, з дозволу сказати, пам’ятник тим, хто садив ліс, є особливим у цій місцині та ще й в модринових насадженнях, бо за якийсь десяток кілометрів  звідси захована  справжня перлина городницьких лісів  - уро́чище «Модри́на», ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення, гордість тамтешніх лісівників. Тут, без перебільшення, як зіницю ока, оберігають вони майже 200-літні насадження модрини європейської, подібних котрим в Україні більше нема!

Серед велетенських дерев з могутніми стовбурами та розкішними кронами екскурсанти натрапляють на ще один пам’ятник, з напису на якому можна дізнатися, що модринова алея  закладена  прадідом графа Юзефа Миколая Потоцького Юзефом Чарторійським ще у ХVІІІ столітті. Його правнук, Юзеф поставив пам’ятник з написом — «В століття смерті мого прадіда Юзефа Клєменса Чарторійського Стольника Великого Князівства Литовського, зразкового господаря і засновника модринової культури у ХVІІІ ст., в честь його пам’яті вдячний правнук Юзеф Потоцький».  

Відтак без зайвого пафосу можна сказати, що городницькі лісівники розвивають модринову культуру, бережуть те, що залишили нам предки та творять нове, щоб лишити своїм нащадкам.

Наталія Горай, прес-служба Житомирського ОУЛМГ